Цитаты из книги Гамлет, принц датский - страница 7

Слова угору, думка вниз їх тагне.
Без думки слово неба не досягне.

На цьому світі зміни - справа звична:
Мінлива доля, то й любов не вічна,
Бо ще не знати, що керує чим,
Кохання долею чи доля ним.
В пошані ти - у тебе й друзів досить,
В занепаді - то їх як вихром зносить.
Як хто в нещасті приязні схотів,
У друзях той знаходить ворогів,
Кому щастить - і друзів є доволі,-
Любов і приязнь у руках у долі.

Не дуже в нас обіцянки живучі,
Бо ми їх забуваєм неминуче:
У захваті приймаєм рішенець,
Минає захват - рішенню кінець.
Сумуєм надто ми чи надто раді -
Обіцянкам стає це на заваді,
Все міниться одразу, як на глум:
Сумує радість, і радіє сум.

У другім шлюбі не любові ждуть,
До нього розрахунки лиш ведуть.

Із другим тільки та стає до шлюбу,
Що прирікає першого до згубу.

Моя любов до вас не має меж,
Але й мої побоювання теж,
Бо супроводжує любов велику
Великий страх і сумніви без ліку.

Все мы так:
Святым лицом и внешним благочестьем
При случае и черта самого
Обсахарим.

О женщины, вам имя — вероломство!

Ты в силе – и друзей хоть отбавляй,
Ты в горе – и приятели прощай

You cannot, sir, take from me any thing that I will more willingly part withal—except my life, except my life, except my life.